Вчора, 5 червня, минуло вже 2 роки, як мого Тата немає поруч.

2 роки болю, тиші, спогадів.
2 роки, як він став частиною неба, але залишився Героєм у наших серцях.
Він віддав своє життя за те, щоб ми з Вами жили у вільній, незалежній країні. Його подвиг — не просто особиста жертва, а приклад справжнього патріотизму, мужності й любові до Батьківщини.
Сьогодні я звертаюся до Вас із проханням підтримати важливу ініціативу — присвоєння звання Героя України моєму Батьку посмертно.
Це не лише про нього. Це про всіх наших захисників, які заслуговують на визнання.
Кожен Ваш підпис — це вдячність, пам’ять і вшанування.
Це крок до справедливості.
Підписати петицію можна за посиланням нижче.
https://petition.president.gov.ua/petition/247954
Буду безмежно вдячна кожному за підтримку. Разом ми маємо силу змінювати — навіть після втрати.
Мій Тато, Савченко Олександр Миколайович - «Сова», головний сержант-командир гармати 2-го самохідного артилерійського взводу 1-ї самохідної артилерійської батареї 2-го самохідного артилерійського дивізіону 92 ОШБр ім. кошового отамана Івана Сірка загинув 5 червня 2023 року поблизу н.п. Піщане Купʼянського району.
Марина Савченко