Хвилина мовчання. Пам’ятаємо наших Героїв…

6 листопада 2024 року зупинилося серце нашого земляка, Захисника України Володимира Кононенка. Йому назавжди 43…
Володимир народився у селі Борова на Харківщині. Закінчив Слобожанське професійно-технічне училище №2, працював автослюсарем. Автомобілі були його захопленням із дитинства. У цій справі він був справжнім майстром. Згодом здобув професію зварювальника у Зміївському професійному енергетичному ліцеї, але залишився вірним улюбленій справі — роботі з автотранспортом.
У січні 2023 року Володимира призвали до лав ЗСУ. Він служив солдатом-водієм автомобільного відділення підрозділу боєприпасів другої артилерійської батареї першого десантно-штурмового батальйону.
Мужній, сміливий, відповідальний воїн. Мав відзнаки командування, отримав статус учасника бойових дій.
6 листопада 2024 року його серце зупинилося назавжди…
У Володимира залишилися дружина, донька, мати та брат.
Сьогодні мало б виповнитися 35 років нашому земляку, військовослужбовцю Дмитру Холопенку.
Дмитро народився у селі Дудьківка Зміївської громади, навчався у Зміївському ліцеї №1, здобув професію електрозварювальника.
Щирий, життєрадісний, позитивний. Душа компанії, людина, яка вміла дарувати усмішки й гарний настрій. Любив життя, спорт, займався у тренажерній залі, дотримувався здорового способу життя.
Та своє життя Дмитро присвятив військовій службі.
Ще у 2014 році став на захист України в зоні АТО. А з початком повномасштабного вторгнення у 2022-му знову боронив Батьківщину. За його плечима — служба в «Азові», бойові завдання на Донбасі, Харківщині та Київщині.
Останні місяці служби Дмитро був водієм. Доправляв побратимів на бойові позиції, забирав їх із небезпечних ділянок, евакуював поранених. Щодня ризикував власним життям заради інших.
Сам неодноразово зазнавав поранень. Після однієї з бойових травм у нього відмовили ноги. Тривале лікування, госпіталь, відновлення… Але він знайшов сили повернутися до служби.
Мав військові нагороди та заслужену повагу побратимів.
19 вересня 2026 року життя Дмитра трагічно обірвалося. Під час вихідного дня він загинув у ДТП.
У Дмитра залишилися мама, неповнолітній син та кохана Маргарита.
Сьогодні мало б виповнитися 54 роки нашому земляку, Захиснику України Валерію Агафонову.
Валерій навчався у Слобожанській школі, закінчив професійно-технічне училище, проходив службу в десантних військах на Одещині. Працював на Салтівському хлібозаводі.
У 2017 році став учасником АТО, захищав Україну. А в липні 2022 року добровільно вступив до однієї з військових частин Харкова. Служив водієм стрілецького взводу.
Воїн із гарячим серцем, мужній і відданий своїй країні.
30 вересня 2022 року Валерій загинув під час ворожого обстрілу позицій українських захисників у Харкові.
Низький уклін за службу, мужність і відданість Україні.