Хвилина мовчання.

Сьогодні минає рік відтоді, як перестало битися серце нашого Героя Олександра Іщенка. Йому назавжди 55…
Олександр народився у Таранівці. Тут минули його дитинство, юність і шкільні роки. Після строкової служби повернувся додому та присвятив життя справі, про яку мріяв, — службі в пожежній охороні, рятуючи людей.
Відповідальний, мужній, надійний. Він був із тих людей, про яких кажуть: на нього завжди можна покластися.
У 1993 році Олександр створив сім’ю. Разом із дружиною вони пройшли пліч-о-пліч майже три десятиліття, виховали двох синів, якими батько безмежно пишався.
У лютому 2024 року Олександр став на захист України. Воював там, де було найважче, проявляючи відвагу, стійкість і силу духу.
19 грудня 2024 року під час запеклого бою він зазнав тяжкого поранення. Попереду були довгі місяці боротьби за життя. Олександр боровся до останнього…
Але 17 серпня 2025 року його серце зупинилося у шпиталі.
Сьогодні, через рік, ми схиляємо голови у пам’ять про людину, яка все своє життя рятувала інших, а коли прийшла війна — стала на захист кожного з нас.
Світла і вічна пам’ять мужньому воїну Олександру Іщенку.
Наші Герої назавжди залишаються у серцях рідних, близьких і свого народу.